ВІДДАМО ЦЕЙ СВІТ ДІТЯМ
Учениця1. Дні дитинства – наче плин води.
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пісня «Дитинства світ».
Учень1. Любі друзі! Хоч маленькі,
Ми вже добре знаєм,
Що зовемось Українці
Й українських предків маєм,
Батько, мати, брат, сестричка
І всі інші члени роду,
Всі належать до одного
Українського народу.
Учениця 2. Хоч про тебе, Україно,
Я ще мало знаю,
Та чомусь, серденько, щиро
Я тебе кохаю.
Учень2. Все, що рідне, я кохаю,
Всім, хто рідний -— помагаю
Своє ціню, свого вчуся
I до рідного горнуся.
Учениця 3. Кохаю край наш дорогим,
Що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
Зрости достойним сином.
Учень4. Є в світі зваби немалі,
Цікава стежка кожна.
Але до рідної эемлі
Збайдужитись не можна.
Пісня «Україно моя».
Дійові особи: Кощій Безсмертний, Соловей-розбійник, Кікімора, Баба Яга, Водяний, Ведучі.
(На панно має бути сонечко, в якому всі промінчики знімаються, і які можна причепити назад).
Ведуча1. Добрий день! Сьогодні у нас свято і не лише наше, а свято всіх дітей. І ми зібрались з вами повеселитись…
(Вибігають Кікімора і Соловей –розбійник з різних сторін).
Кікімора. Куди це тебе несе, нечиста сило?
Соловей. Шправді, куди че я йшов? Жабув! Череж тебе! Ти мені швиштячий жуб вишибла!
Кікімора. До чого тут я?
Соловей. Тобі смішно, а я шправді не пам’ятаю, куди пошлав мене Кощій безсмертний… Пошлав і шкожав: «Піди туди – не знаю куди, шкажи вшім, а що… не пам’ятаю…»
Кікімора. Може, треба Василісу Прекасну?
Соловей. Ні…
Кікімора. Може, зуби болять?
Соловей. Ні…
Кікімора. Може, він знов чорну рать збирає?
Соловей. О! Жгадав! Шимпожіум у наш! Вшіх треба швишнути!
Кікімора. Добре, допоможу тобі! Ось і свисток у мене є! (Свистить).
Соловей. Шлухайте вші! (Читає). Підлота лісова, нечистота болотяна і вші оштальні дрібні капосники! Шкликає Кощій Бежшмертний вшіх на таємну раду!
Ведуча2. Зачекайте! Зачекайте! Ви помилилися адресою! Це школа і у нас сьогодні свято. Ніяких симпозіумів! Ви що хочете дітям свято зіпсувати?
(З»являються Баба Яга, Кощій Безсмертний, Водяний).
Всі. Хочемо і зіпсуємо! А ти хто така?
Ведуча1. Я – учениця.
Всі . Хто, хто? Учениця?А що ж ти тут робиш?
Ведуча1. Я навчаюся бути слухняною, доброю, розумною, нікого не ображати, слухати маму і тата…
Соловей. Чаво? Чаво?
Баба Яга. То це ти такого вчишся?
Кікімора. А мєлкі капості в програмі є?
Ведуча2. Ні, нічого поганого нас тут не вчать.
Всі. Та ми тебе в ліс! У болото! В’яжіть їх. (Зв’язують і садять на стілець).
Кощій Безсмертний. У нас сьогодні незапланований симпозіум! Зібралися всі?
Всі. Всі, всі!
Кощій. Баба Яга!
Баба Яга. Ось-дечки я!
Кощій. Соловей розбійник!
Соловей. Явився, не запилився!
Кощій. Кікімора!
Кікімора. Тутечки я!
Кощій. Змій Горинич!
Соловей. Полетів жа океан на жаробітки!
Кощій. Кощій Безсмертний!
(Всі мовчать).
Кощій. Де подівся Кощій Безсмертний?
Всі. Не бачили, не знаємо.
Баба Яга. Кощеюшко! Та це ж ти!
Кощій. Молчать! Сам знаю, що це я! Зібрав я вас для такого діла. Щоб розсіяти нудьгу в нашому лісовому царстві, треба зробити велику підлість. Так хочеться підсунути комусь свиню, але не просто маленьку свиню, а величезну – величезну, ну цілу свиняку! Сам я з цим не впораюсь. Тому призвав вас на допомогу.
Кікімора. Може сонечко?(Показує, щоб викрасти). Через це сонечко жити не можна!
Водяний. Болото висушує!
Баба Яга. Очі сліпить!
Соловей. Нам, бідненьким, дітися нема куди.
Кощій. А у цій школі є діти: кругленькі, смачненькі, молоденькі, веселенькі, солоденькі! Їм зараз весело! Вони святкують.
Всі. Як? Як?
Баба Яга. Так хочеться зіпсувати їм свято, аж руки сверблять.
Кощій. Всі думали, а я ухвалив: 1. Сонечко викрасти. 2.Ведучу з’їсти. 3.Дітей налякати. 4. Свято розігнити.
( Під музику знімають промінчики, лякають дітей, сідають на підлогу біля ведучої. Починають кашляти, пчихати, гикати і труситися).
Водяний. Ой! Рятуйте! Болото замерзає!
Кікімора. І темно стало!
Соловей. Ой, жуб на жуб не попадає!
Ведуча1. І ви не здогадалися чому?
Всі . Чого? Кажи бігом!
Ведуча2. Спочатку розв’яжіть нас, а тоді ми вам допоможемо. (Розв’язують). Промінці забрали, а сонечко без промінців ні світити, ні гріти не може. Поверніть промінчики сонечку, а сонечко дітям.
Кощій. Нізащо! Ніколи! Зв’язати їх знову!
Всі. Ну давай віддамо!
Кощій. А що я за це матиму? От виконаєте моє бажання і, можливо, я подумаю…
Ведуча1. Яке ж твоє бажання?
Кощій. …Хочу, щоб мене запросили на свято, заспівали мені …про цю вашу школу. Хіба я гірший?
Ведуча2. Це ми можемо зробити, але за однієї умови – ти станеш добрим!
Пісня « Моя рідна школо»
Кощій. Ой, який я добрий став… Аж самому противно, тьху! Щоб це я вам за це подарував?
Ведуча1. Віддай нам промінці! Нам подарунок, а всі радість і користь.
Кощій. Щоб всі, всі! Ні, всі я не можу, ось один…
Всі. А ми чим гірші? У нас теж є бажання.
Баба Яга. А я хочу дівчинку: пухкеньку, гарненьку, смачненьку, або 10 тисяч шоколадок…
Ведуча2. Ти що все це з’їси?
Баба Яга. Угу!
Ведуча1. І дівчинку теж?
Баба Яга. Угу!
Ведуча2. Зачекай, краще пісеньку послухай.
Пісня «А ми любимо читати»
Баба Яга. Та хіба я така зла, щоб дитину та з’їсти? Користуйся моєю добротою, живи, на тобі промінчик!
Соловей. У мене теж є бажання: отак би жаліти на гілочку, примоститися гарненько, та й жатьохкати… А всі - розбійник та розбійник, а в душі то я соловейко, пташечка. Тримай! Від шерця відриваю!
Водяний. Фу, яка гидотна – на гілочку… От би в болото, от де рай, а ще б коли лілії, а на кожній дівчинка, багато, багато…
Ведуча1. І твоє бажання можна виконати. Дивись.
Танець дівчаток.
Водяний. Ну, бери вже один промінчик, я не жадібний, але два можуть болото висушити.
Кікімора. Ой, Водяному дівчаток подавай! Тьху! – старий пеньок! А на мене хоч би оком кинув! А подивіться , як я причепурилася!.. Але ніхто мене не любить… Ніхто пісеньки веселої не заспіває.
Пісня «Канікули! Ура!»
Кікімора. Ой, пісня майже про мене. Моє ти золото. Ось тобі промінчик!
Кощій. Я не зрозумів, що тут відбувається? Де ж та підлість, що ми мали зробити? Розклеїлися, добрими почали ставати… Ану всі сіли, встали, сіли , встали…
Ведуча. Знову за своє. Ти мабуть до школи не ходив! Ніхто тебе не виховував!
Кощій. Пропащий я, пропащий! Ніхто мене не вчив, до школи не водив, мами у мене не було (завиває).
Ведуча2. Ти не знаєш , хто така мама?
Кощій. Ні , не знаю!
Ведуча1. А ми розповімо.
Пісня «Мама».
Учень 1 . Кажуть , що на світі
Сонце найясніше,
Та всміхнеться мама-
І стає світліше.
Учень 2 . Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти,
А хіба без мами
Є щасливі діти?
Учень 3 . Я до неї серцем
Любо пригорнуся,
Хай сіяє сонце
Як моя матуся.
Інсценівка вірша «Тільки мама».
Син. Я на ковзанку піду!
Мама. А коли до хата?
Ведучий. Тільки мама вміє так
Лагідно спитати.
Син. На ходу сніданок з'їм!
Мама. Так не слід робити!
Ведучий. Тільки мама може так
Лагідно сварити.
Син. В снах літаю до зірок...
Мама. Час вставати, сину.
Ведучий. Тільки мама збудить так
Лагідно дитину.
Сиве волосся.
— Ти неможливий, синку! Від твоєї неслухняності в мене сивіє волосся!
— А ти, мабуть, мамо, теж була неслухняна, коли була малою, адже бабуся зовсім сива.
Таємниця.
— Здається, синку, ти вчора не був у школі? — питає мати.
— Це тобі, напевно, вчителька сказала? Ох, ці жінки... Ніколи вони не вміють тримати таємницю.
Мати більше говорить.
— Чому ми кажемо «материнська мова»?
— Бо мати більше говорить, ніж батько.
Мама знає.
— Мамо, ти знаєш ту вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
— Авжеж, знаю, то й що?
— Так-от, моє покоління її щойно розбило.
На завтра.
— Знову мокрі черевики?! —
Лає Вітю мати. —
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встиг побувати? "
- Що ви, мамо, — каже Вітя, —
Не хвилюйтесь дуже,
Ще й на завтра залишилося
Чотири калюжі.
Інсценівка вірша «Домашній твір».
Автор.Вітько-бідак страждає такг
Аж здригає ногами!
Він - за столом,
Він пише твір:
«Я помагаю мамі!»
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно,
Але нічого - хоч умри! -
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама. Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
Син. Ідея!
Автор. Вигукнув синок.
Син. Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу -
Роблю важкі уроки.
Автор. I мама вийшла...
А Вітько швиденько пише в зошит.
Син (пише). «Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросить...»
Автор. Хвилин за 10 мама знов з'являється у дверях.
Мама. Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.
Син. Сама начисть!
Автор. Кричить Вітько. Та так, що ледь не лопне.
Син. Я твір пишу! Я - зайнятий!
Сама чисти картоплю!
Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.
Син (пише). «Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок...»
Автор. Радіє син.
Син. Не твір, а люкс!
Оцінка буде гарна!
Автор. I геть не думає про те, що він радіє марно.
Сценка «Чия мама краща?».
Учень 2. Ми з товаришем гуляли.
Ми серйозно розмовляли
I не посварилися, А порозумілися.
- Знаєш, Вітю, - мовлю я,
- Краща мама - то моя.
Ну а Вітя каже:
- Ні! Сперечатись нащо?
Мусиш вірити мені.
Моя мама краща!
Я товарища любив,
Сперечатись не хотів.
I повірили тому
Він мені, а я йому.
I обом приємно нам,
I мені, і Віті,
Адже кожна з наших мам
Є найкраща в світі
Пісня « Червона калина»
Кощій (до ведучої). Будь моєю мамою.
Ведуча2. Краще ти до школи приходь, тут тебе виховають.
Кощій. Добре. Ось вам промінчик.
(Виходить Баба Яга із сачком).
Кощій. А ти куди, стара, зібралася?
Баба Яга. На хутір до людей. Набридло мені на вас, на нечисту силу дивитися. Хочу поближче до цивілізації.
Водяний (тягне за собою сітку з банками). А я ось уже озеро почистив, ставок… Чого тільки не кидають у воду, забруднили все.
(Виходять Кікімора і Соловей, сваряться,б’ються за промінчик).
Кікімора. Промінчик мій!
Соловей. Віддай, кажу, віддай!
Кікімора. Так я його тобі і віддам!
Соловей. Віддай, бо як швишну!
Кікімора. Швишни, швишни, швисток у мене. Ти вперед правильно говорити навчися!
Ведуча1. Ану зараз же припиніть! Навіть діти знають, що треба жити дружно!
Кікімора. Дружно? Це як?
Ведуча2. А ось як!
Пісня « Пісенька про дружбу».
Соловей. Віддай їм промінчик, вони так гарно співали, що я аж заплакав.Бачиш, як треба жити? Пішли подружко!
Кощій. Щось мені жарко!
Ведуа. Це від сонечка! Ми йому повернули всі промінчики! А коли сонечко світить, мир на замлі, спокій і злагода, дружба і добро – хіба це не щастя?
Учениця 4. Швидко збігають хвилини,
Ось і прощатись пора.
Дозвольте нам на прощання
Зичити щастя й добра.
Пісня «А ми бажаєм вам добра».
Немає коментарів:
Дописати коментар