Портфоліо

Педагогічне кредо

«Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими».  

                                                                                             (О.Уайльд)

Мабуть, немає сьогодні жодної людини, яку необхідно було б переконувати в тому, що вчителем може стати далеко не кожен. Гарні, різні спеціалісти для суспільства однаково важливі. Проте вчителя до загального ряду поставити неможливо.

Після закінчення школи старшокласники стоять перед нелегким вибором: який шлях обрати у житті? Обрання професії – це надзвичайно важливий крок, адже від того, наскільки свідомий підхід до цієї справи, залежить, хоч як банально це звучить, подальша доля людини.

До речі, мені дуже пощастило, бо гарні педагоги оточували мене. У школі, де я навчалася, чудовий вчительський колектив, який, мабуть, зіграв не останню роль у визначенні мого покликання. Адже завдяки моїм учителям я проймалася повагою до цієї професії впродовж усього свідомого життя. Хоча, щиро кажучи, педагогом я мріяла стати не завжди. У мене (мабуть, як і в кожної людини) було безліч інших варіантів. Але зараз я Вчитель.

Учитель - це стан душі. Це спосіб життя.

Професія вчителя – одна з найвідповідальніших. 

Я-вчитель... Два чарівних слова, які змушують зазирнути увласне серце, в свої думки, подумати про себе.

Яким повинен бути вчитель? Діяльність вчителя можна порівняти з працею хлібороба і будівельника –зерна добра, поваги, справедливості засіває він в душі учнів, цеглинками знань заповнює їх розум, допомагає знайти правильну дорогу в житті.

Від особистих якостей вчителя залежить те, якими стануть його учні.

Працю вчителя оцінити дуже важко: результатів не видно одразу, вони можуть з’явитися через багато років. Він працює з дитячими душами і тому не має права допускати помилок. 

Музика – це мій світ мистецтва, який разом з учнями нам відкривати. Досить часто в мене виникає питання: чому і як вчити? Термінам? Ні, не тільки цьому. Вчу любити, розуміти музику. Допомогти учням побачити і оцінити цю красу – ось моє завдання.

Блискучі очі і підняті руки учнів (коли навчальний матеріал засвоєно) - ось результат мого спілкування з дітьми.

Не тільки на уроці дитина розкривається як діяч. Найбільше дитина відкривається в позакласній роботі. Мої учні повинні бути щирими, відкритими і добрими. Намагаюсь цього досягти, так як вважаю, що кінцева мета шкільної освіти – виховання хорошої Людини.

Колись я, будучи дитиною, розпочинала свій шлях в «прекрасне майбутнє», так і мої учні, сподіваюсь, гідно пройдуть по життю, знайшовши свою життєву стежину.

Я вважаю, що насправді вчителі – дуже щасливі люди. Якщо не матеріально, то духовно, а це і є основною умовою для справжнього людського щастя. Гроші можна заробити, а от внутрішнього спокою і задоволення, на жаль, ніде не купиш, а щастя, як говорять, – не результат якихось сприятливих умов, а стан душі. Вчителі щасливі, бо бачать плоди своєї праці та вдячність учнів, бо відчувають себе потрібними і задовольняють основну потребу кожної людини – потребу у визнанні. Педагоги, які бачать захоплені іскорки в зацікавлених очах своїх учнів, розуміють що стали для них авторитетними і тепер деякою мірою відповідальні за подальшу долю отих школяриків, які щиро вірять в свого наставника.