четвер, 22 жовтня 2015 р.

МОЯ БАТЬКІВЩИНА – РІДНА УКРАЇНА

  МОЯ БАТЬКІВЩИНА – РІДНА УКРАЇНА

  Мета: Ознайомити учнів з національними символіками України - прапорами, гербами, гімнами, народнопоетичними символами, сприяти формуванню національної свідомості школярів.


  Дійові особи: Ведучі, діти, Мотря, Параска, онучка Параски.

  Обладнання: святково прибраний зал, в центрі – символіка України, музичний інструмент.

                                                       Хід свята.

Хлопчик 1. Любі друзі! Хоч маленькі,
                    Ми вже добре знаєм,
                   Що зовемось Українці
                  Й українських предків маєм,
                 Батько, мати, брат, сестричка
                І всі інші члени роду,
               Всі належать до одного
              Українського народу.

Дівчинка 1.  Що ж таке Батьківщина?
                      Під віконцем калина,
                     Тиха казка бабусі,
                    Ніжна пісня матусі,
                   Дужі руки у тата,
                  Під тополями хата,
                 Під вербою криниця,
                В чистім полі пшениця.
               Серед лугу лелека,
              І діброва далека,
             І веселка над лісом,
            І стрімкий обеліск…

Пісня «Україна»

Дівчинка 2. Он повзе мурашка,                                  
                     Ось хлюпоче річка.                                    
                    Не зривай  ромашку,
                   Не топчи травичку,
                  В зелені діброва.
                 В китицях ліщина.
                Глянь, яка чудова наша Україна.
              Журавлі над лугом
             Крилять рівним клином.                              
            Будь природі  другом,
           Будь природі сином!

 Ведучий 1.  Запам'ятайте дату — 24 серпня 1991 року. В цей день прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною незалежною, державою. Виборовши волю, Україна має свої державні символи: герб, прапор і гімн, які  уособлюють  її  історію, її сутність, тобто найбільш  характерне  для  неї. Герб — символ влади. В основу сучасного герба покладено стародавній золотий тризуб на синьому  тлі. Він зустрічався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу — більше тисячі літ.
   Ведучий 2 .Національний прапор України — синьо-жовтий.
Жовтий колір — це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна. Це і колір золотого сонечка, без ласкавого його проміння не дозрів би хліб.
Синій колір — це колір чистого мирного неба. Синій колір — це колір води.
   Ведучий 3. Національний гімн — це урочиста пісня, символ нашої державної єдності, яку більш століття тому напи­сали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький «Ще не вмерла Україна». Послухайте, будь ласка, його мелодію. Державний гімн прийнято слухати стоячи.

«Ще не вмерла Україна» в записі.

 Ведучий 1. А ще ми повинні любити нашу рідну українську мову. Нашу мову називають калиновогю, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою Ук­раїни.

Хлопчик 2.  Українська мова —
                     Давня й молода.
                     Світить рідне слово
                     Як жива вода.
                    Звідки воно взялось —
                   Діло не просте...
                   В душу засівалось,
                   Із душі росте…

Дівчинка 3. Солов'їну, барвінкову,
                     Колосисту — навікй —
                    Українську рідну мову
                    В дар дали мені батьки.
                    Берегти її, плекати
                   Буду всюди й повсякчас,
                   Бо ж єдина — так як мати
                  Мова кожного із нас.

Пісня «Гей шуми великий луже»


Хлопчик 4. Ми розкажем про минуле,
                   Що вже мохом поросло,
                   Що нащадками забуте,
                   За водою попливло.

Дівчинка 4. Ми розкажем, як на горах
                     Славний Київ наш постав,
                     Як він жив і розвивався,
                    Як столицею він став.

Хлопчик 5. Хто й коли у ньому княжив
                    I в який похід ходив,
                   Хто боровсь за Україну,
                  За державність, за народ.

Дівчинка 5. Розкажу вам, як боролись
                     Наші прадіди кались,
                     Як за щастя України
                    Ріки крові розлились.

Хлопчик 6. Різні в світі є країни,
                    Різні люди є на світі,
                   Різні гори, полонини,
                  Різні трави, різні квіти.

Дівчинка 6. Є з усіх одна  країна
                     Найрідніша нам усім,
                    То — прекрасна Україна
                   Нашого народу дім.

Хлопчик 4. Київ  — серце України
                    I найстарше місто в світі,
                    Хоч пройшов  усякі зміни,
                    Гарний все — в зимі чи в літі

Дівчинка 4. Там церкви золотобанні,
                     А в них — дзвони сріблом куті,
                    Як задзвонять на світанні,
                    То на всю Вкраїну чути.

Хлопчик 5. Коло Києва чи Львова —
                    Де приїду — вдома всюди,
                   Де поступлю — рідна мова,
                   Де погляну — рідні люди.


Дівчинка 5. Роботящі підгірянці,
                     Як вогонь палкі гуцули,
                     I сміливії кубанці,
                     Що ще січі не забули.

Хлопчик 6. I розважні подоляни,
                     I полтавці солов'їні,
                     Бойки, лемки, волиняни —
                     Все одно брати однії.

Дівчинка 6. Наш Київ розіслався
                     на горах над Дніпром.
                     Садами заквітчався,
                     мов дівчина вінком.

Хлопчик 4. Його побудували
                    брати, батьки, діди,
                    I славно захищали
                    від лютої біди.

Пісня «Рідна Україна».

   Ведучий 1. Народні обереги - це такі речі, які давали людині, щоб вони оберігали її у далекій дорозі і кожного дня у побуті, бо вважалося, що річ зроблена добрими руками і з добрими думками, мала магічну силу, яка захищала людину у найвідповідальніші хвилини життя. Така річ оберігала від напасті, від ворожби, від дурного погляду, від кулі на полі бою. Ось що таке оберіг!
  Ведучий 2. А що ж було таким оберегом в українців? Оберегами були, як правило, вишиті рушники, вишиті сорочки, вишиті мішечки для тютюну - табакерки, розшиті пояси і інше.

  Ведучий 3. Та й досі мати, проводжуючи у дорогу свого сина чи доньку, дарує вишитий рушник на щастя й на долю. Такий же рушник стелять під ноги молодим, щоб довгою і щасливою була їхня життєва стежка. Часто мама вишиває синові сорочку, яка служить йому оберегом. Старі традиції повертаються знову, хоч і довгий час їх не визнавали та вважали міщанством. Та зараз все стає на свої місця.

Дівчинка 1. Обереги мої українські,
                     Ви пришили з давнини в майбуття.
                     Рушники й сорочки материнські
                     Поруч з нами ідуть у життя.
                     Нам любов'ю серця зігрівають -
                     Доброта і тепло в них завжди.
                     Вони святість і відданість мають,
                     Захищають від лиха й біди.

Пісня «Мамина сорочка»

Дівчинка 2. Червона калина росте на Вкраїні,
                      Червона калина буяє.
                       I влітку, і взимку червона калина
                      Людськії серця звеселяє.

Хлопчик 2. А в роки суворі, а в роки жорстокі
                    Калина нам сили давала.
                    Мов ненька рідненька в дорогу далеку
                    Калина синів проводжала.

Дівчинка 3. Червона калина, мов серце Вкраїни,      
                      На шлюбних сорочках палаєш.
                      Червона калина, ти в світі єдина
                      За щастя, за долю співаєш.

Пісня «Одна калина»

За столом сидять баба Мотря і баба Параска.
Учень. На околиці села, як мовиться в казці, баба Мотря проживала і баба Параска.
Учениця.
Біля хати у саду діти гомоніли, Розважалися малі, а старі раділи.
Мотря.
А чи помниш ти, ІІараско, себе молодою?
Параска.
Наче вчора все те було, ніби й не зі мною.
Мотря.
Працювали ж ми тоді,
Жали, Молотили.       
На верстаті вечорами
Полотно робили.
Параска.
О, зимові вечори я добре пам'ятаю.  
Онучка Параски.
То, бабусю, розкажіть, бо я ще не знаю.
Учень.
Пригадалося бабусям, як були малими,
Як дорослі їх повчали, як раділи ними.
Мотря.
Пам'ятаю в своїй хаті колиску з калини,
Пам'ятаю пісню мами для своєї дитини.

Пісня «Колискова»

Хлопчик 3. Хоч про тебе, Україно,
                     Я ще мало знаю,
                     Та чомусь, серденько, щиро
                    Я тебе кохаю.

Дівчинка 4. Все, що рідне, я кохаю,
                     Всім, хто рідний -— помагаю
                     Своє ціню, свого вчуся
                    I до рідного горнуся.

Хлопчик 4. Кохаю край наш дорогим,
                   Що зветься Україна.
                   Вітчизні хочу я своїй
                   Зрости достойним сином.

Дівчинка 5. Є в світі зваби немалі,
                      Цікава стежка кожна.
                       Але до рідної эемлі
                      Збайдужитись не можна.

Пісня «Мій рідний край»

  Ведучий 2. Наше місто було засноване у 1692 році. Воно постало на мальовничому березі Західного Бугу як Кристинопіль. Овіяний легендами й уславлений героїчними сторінками історії, він давно здобув визнання і захоплення, приваблюючи своєю красою та гостинністю.
   Ведучий 3. Протягом трьох століть наше місто переживало війни та пожежі, поневолення й репресії. Вистраждав та не скорився старий Кристинопіль, оновився й розквітнув як Червоноград. Працьовйті люди дали йому друге дихання, збудували шахти й заводи, фабрики й житлові квартали.
  Ведучий 1. Червоноград розташований у північній частині Львівської області, на відстані 80 кілометрів від обласного центру та 70 км до кордону з Польщею. Сьогодні місто займає територію на 21 кв. км , у ньому проживає понад 83 тисячі людей.
   Ведучий 2. Архітектуру міста прикрашають давні храми та новозбудовані церкви, пам'ятники, Палац Потоцьких.
   Ведучий 3. Червоноград - наш спільний дім, а громада велика дружна родина. Завдяки повсякденній праці, сповненій щирої любові городян до свого міста, молодіє і гарнішає Червоноград, стає більш привабливим і чарівним, зберігаючи свою самобутність.

Хлопчик 5. Спитає хто, чи місто це люблю,
                    У відповідь всміхнусь, скажу: «Аякже».
                   Зустрів тут я не одну весну,
                   Люблю всім серцем, так, і не інакше.

Дівчинка 6. Хоч є на світі безліч гарних міст,
                  Таких розкішних і таких багатих,
                 Червоноград - найкраще серед них –
                Чекає тут поріг моєї хати.

Хлопчик 6.Де гирла Рати й Солокії
                   А з ними й Буг - як сестри й брат,-
                  Шахтарським подвигом зоріє
                  Наш Прометей - Червоноград.

Дівчинка 1. Іду - всміхаюсь вулицями міста,
                     Червоноград - яке красиве місто!
                     Ти молоде, ти квітнеш, як серпанок,
                     I разом з сонцем зустрічаєш ранок.

Хлопчик 1.Люблю все те, що рідне мені й близьке,
                   Люблю свое чарівне, гарне місто.
                  Люблю ті квіти, що садила мама,
                  Рука її  тепленька і ласкава.

Пісня «Червоноград»

Дівчинка 2. Тут мамина пісня лунає і ниніі
                      Її підхопили поля і гаї,
                      Її вечорами по всій Україні
                      Співають в садах солов'ї.

Хлопчик 2. І я припадаю до неї устами,
                    I серцем вбираю, мов спраглий, води.
                   Без рідної мови, без пісні, без мами
                   Збідніє, збідніє земля назавжди.

Дівчинка3. Ми вам бажаєм миру,
                    Щоб мирно жилося,
                    Щоб від атому нікому
                    Гинуть не прийшлося.

Хлопчик3. Щоб у вашім домі квіти розцвітали,
                   Щоб дні ваші золоті ще кращими стали.
                   Хай буяє цвітом червона калина.
                   Хай буде щасливою рідна Україна1

Пісня «Мій край»





  

Немає коментарів:

Дописати коментар