неділя, 3 січня 2016 р.

Калейдоскоп новорічних свят


1 ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славить­ся величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
1-й ведучий. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.



2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'ят1 мученицької смерті одного iз  дванадцяти апостол1в Христових — Андр1я Первозванного.

3-й ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i ска­зав: «Чи бачите гори  ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він  установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

1-й ведучий. День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).

Мати (перебиває). Чого, доню, сумнa? Bcix хлопців відженеш такa невеселa від нашої хати.

(Ставить на стіл  макітри).

Галя. То так...І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.

Мати. Не сумуй, Галинко (підходить ближче). То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить.
(Дивляться на небо)    
 Все бу­де гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поваж­ний, багатий.

Галя. Ой, мамо, і не го­воріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.
1-а дівчина. Слава Богу, в вашій хаті!
2-а дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату?
Мати. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте. За­раз вареників на всіх наліпимо. Може, ще гості бу­дуть. (Порається).
3-я дівчина. А може, й хлопці? І Іван, га? (До 4-ї дівчини).
4-а дівчина. Може! А може, й Роман?
3-я дівчина. Може!
1-а дівчина. А може, й Панько? (Сміються).
Галя. Панько — то Панько. Чи не так, дівчата?
Всі. Угу.
Мати. Та ну вас. Що ви ще розумієте.



2-а дівчина. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.
Мати. А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один із апостолів Ісуса Христа — Андрій Первозванний. Давайте попро­симо Андрія.
Дівчата. Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.
Мати. Ось як скуштуєте цих вареників і дізнаєте­ся, ким буде ваш суджений. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запи­тати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.
1-а, 2-а дівчина. Давай спробуємо. (Пробують).
3-я дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою.

4-а дівчина. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки  підпливе свічка, такий і буде суджений. (Ворожать)

Мати. А тепер скиньте по чобітку, розкрутіть його із заплющеними очима, киньте. Де носик — там і милий.


5-а дівчина.
Святий Андрію, святий Андрію,
На тебе єдиного маю надію.
Скажи мені нині, дорогий Андрію,
Звідки я маю чекати надію.
(Дівчата кидають чобітки).
Мати. А зараз простежу доріжку чобітьми.
6-а дівчина. Поставимо  наші чобітки до порога.
Першою вийде заміж Галина, другою — Мар'яна, третьою — Олена, інші — будуть дружками.
Пісня «ВЕЧОРНИЦІ»
I ведучий: Це було дуже давно. В одній сім'ї ріс хлопчик на ім'я Миколай. Він був дуже добрим і щирим, всі його любили, а батькам була найбільша втіха, коли він виріс, став священиком. До нього горнулися всі люди. Отець Миколай старався всім допомогти, але так, щоб ніхто не знав, чиїх це рук справа.
ІІведучий: В одного чоловіка було три дочки. Він був дуже убогий, часто і хліба не було у нього вдома. Журився батько, що його дітям судилася зла доля. До того ж вони не мали матері, бо вона померла. Св. Миколай відніс вночі до дому цього чоловіка мішечок з золотом і тим самим поміг йому врятувати дітей від горя і злиднів.
І ведучий: Хоч від смерті Миколая-чудотворця минуло понад півтори тисячі літ, але він і досі живе в серцях мільйонів людей, і його любов до ближнього щоразу відроджується у зимові дні, коли він щедро обдаровує всіх дітей християнського світу.
ІІведучий: Таємниця його великого і постійного культу між усіма народами християнськими полягає у тому, що він для всіх став символом жертовної любові та співчутливого милосердя до ближнього.
Сценка
Мати:
Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.
Дівчинка 1:
Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?
Мати:
Так. А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише вам скаже мати.
Доня:
А скажи нам, мамо мила,
Де той пресвятий Микола
Тих дарунків дістає,
Що так щиро роздає?
Мати:
В небі є така скарбниця,
Там дарунків – без кінця.
Святий Микола їх бере
І на землю всі несе.
Та не лише святий Микола
Сходить з небесного престола,
З ним і ангели бувають,
Що святому помагають.
А іще таке буває,
Що услід за Миколаєм
З пекла антипко втече,
Всім неробам, пустунам,
Злодіям і брехунам
Він вилами погрожує
Та ще й пеклом лякає.
Дівчинка 2:
А скажи, матусю люба,
Він страшний дуже?
Мати:
А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі(гладить по голові)
Тато:
Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.
Мати (визирає у вікно):
Хтось там дзвонить і тупоче,
Мабуть, до хати зайти хоче.
Підемо подивимось.(бере теплу хустку і виходять).
Дівчинка 2:
Цікаво, а що мені Миколай принесе?
Дівчинка 1 (хапається за голову)
Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же  ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.
Дівчинка 2
Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.
Дівчинка 1
А дарунків хочеш ти?
Від антипка різки жди!
Дівчинка 1
Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.
Дівчинка 2
А я – гарну іграшку, солодощів багато.
Дівчинка 1
А тепер пора спати. На добраніч.
Дівчинка 2
Цілу ніч буду чекати…
Ведучий
Нічка тиха, таємнича,
Повна дива і чудес.
До дітвори прийде в гості
Довгожданий гість з небес.
Буде радість, буде втіха,
Бо ж усякий пам’ятай:
За дітей цієї ночі
Не забуде Миколай!
У ніч грудневу місяць світить,
Чарівні мрії, сни.
Тихо всюди, сплять всі діти.
Вже заснули всі.
Біля ліжка ангел Божий,
Хоронитель ангел жде.
Він тихенько вчинить двері
І дарунки покладе.
Але, що це? (Хтось тупотить, поспішає. На сцену, перед завісою, вибігає чорт).
Чорт
Привіт, дзень добрий, гутен таг! (Кланяється).
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть антипком,
До вас примчав я аж із пекла,
У вас – зима, в нас – хата тепла,
У вас – мороз за хвіст щипа (покзує хвоста),
І снігу в очі насипа,
Не дивіться, що я тут гість,
Морозить, студить, як на злість.
(В кінці залу задзвонили дзвони).
О, це вже ангели сходять з неба,
Десь би тут сховатись треба.
(Шукає, де б  сховатись, ховається за завісою. По залу йдуть дівчата-ангели, в руках – дзвони, які дзвонять і виходять на сцену. Завіса відкривається. На сцені - царський трон.)
1-й ангел
Де з молока тече дорога,
Де безліч зір, де царство Бога,
Я звідти йду і вість веселу
Несу у вашу я оселю.
2-й ангел
Ще хвилька, діти, і між вами
Тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
Опиниться у залі цій.
(Чортик чхає за завісою).
1-й ангел
Тихо, діти! Хтось тут є. треба подивитись. (Ангел шукає когось на  сцені, знайшовши, тягне за хвоста чортика на сцену).
Чортик (плаче) Ой-ой-ой! Болить.
Ангел
Ось цей боягуз. Бачите як сховався!
Чортик
І зовсім я не боягуз!
До цих нечемних дітей
Я із самого пекла примчався.
Прутики вербові я приніс. (Показує в’язку).
І кожен з прутиків придається
Отим лінивим, що не вчаться!
(Бігає по сцені, розмахує в’язкою прутиків).
2-й ангел (підходить до нього)
Геть, антипко, то дарма,
Лінюхів у нас нема.
Правда, діти, що нема?
Діти
Нема!
Чортик
Хай ці прутики придбає,
Хто батькам не помагає.
1-й ангел
Геть, антипко, то дарма –
Неслухняних в нас нема.
Правда, діти, що нема?
Діти
Нема!
Ангел і діти
Геть, антипко!
(Проганяють, він втікає). 
А тепер, діти, заспівайте пісню про Миколая, він почує її та швидше прийде до вас.(пісня "Ой хто, хто Миколая любить").

Сцена сестричок

Маруся:
Мартусю, сестричко, послухай
Сьогодні наснилось мені,
Ангелики в небі на хмарках,
Дарунки несли дітворі.

А зіроньки їм помагали,
Яскраво світили вони,
Щоби Миколай і ангели
До діточок чемних прийшли.

Мартуся:
Тобі це насправді наснилось?
До столу хутчіше ходи,
І ми до Святого напишем,
Щоб і нам подарунки були.

У мене бажань є багато,
Все краще я хочу собі,
Неси Миколайко дарунки,
Хай бачать і заздрять усі.

Маруся:
Ну Мартусю, ти подумай,
Чи потрібно це тобі,
Чи піде воно на користь
У духовному житті.

Може хтось є поруч тебе
У потребі, чи біді,
І йому потрібно більше
Допомоги ніж тобі.

Мартуся:
Ти роби собі що хочеш,
Та мене ти не повчай,
Йди проси собі дарунків,
І мені не заважай.
«О, мій отче Миколаю,
Прошу те, чого бажаю,
Плеєр мій вже застарілий,
Флешку хочу і мобілу,
А ще – джинси найкрутіші,
Куртку, светер – наймодніші!
Прошу ще щось солоденьке,
Кіндер, мілку, щоб смачненьке.
Я тебе дуже чекаю,
Подаруночків бажаю!»

Маруся:
Боже –Отче, я прохаю,
За провини жаль я маю,
Якщо кривду десь вчинила,
Прошу вибачення щиро.
Святий отче Миколаю,
Прошу, я тебе, благаю,
Мою хату не минай.
Завітай до нас в ту днину,
Ми чекаємо гостинно.
Подарунків не прохаю,
Бо, що треба, я все маю.
Прошу лиш здоров’я мамі,
Таткові роботу дай.
Помагай мені в навчанні,
Про сестру не забувай.
І якщо тобі не складно,
І в нас в хаті, Ти будеш,
Солодощі дуже любим,
Може ти нам принесеш.

Мартуся:
Скільки будеш ти молитись?
Он вже зірочки зійшли,
Як побачать що не спиш ти,
Подарунків не буде.
Маруся: 
Чому ти ляльку мою взяла
І в мене навіть не спитала?

Мартуся: 
У тебе ляльки красивіші,
Великі, гарні і модніші,
А в мене лиш мякі забавки,
Тому я взяла твої ляльки.

Маруся: 
То треба було попрохати,
І я тобі могла б їх дати,
Бери Мартусю мою ляльку,
А я візьму твою забавку.

Сцена завмирає. Мартуся стоїть спиною ображена. 
 З'являється Антипко. 
Антипко 1: 
До вас примчав я аж із пекла,
у вас - зима, в нас - хата тепла,
У вас - мороз за хвіст щипа,
І снігу в очі насипа,
Не дивиться, що я тут гість,
морозить, студить, як на злість
Я без шапки, без кожуха,
відмерзають хвіст і вуха.
От біда! Чи довго ждати,
поки влізу десь до хати,
Де живуть погані діти,
треба ж кості розігріти!
Ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!
Не поможе тут і плач -
Грійся, чортику, та й скач!
Ой, я чую суперечку,
Дві сестрички, крики там,
Хтось нечемний, відчуваю,
Йду, поможу дітлахам.

Антипко ховається збоку і підказує Мартусі, що говорити

Антипко:
Ти краща за усіх дітей,
Сестру не слухай, хай йде геть,
Бо, Миколай, лише тобі,
Несе дарунки неземні.

Мартуся:
Я краща за усіх дітей,
І Миколай, лише мені,
Несе дарунки неземні.
Я в Миколая попрохаю,
Найкраще Він позалишає.
А ти Марусю йди собі,
Забавки не віддам свої!!!

Маруся:
Мартусю, прошу, схаменись,
До Бога щиро помолись,
Бо Миколай спішить до того,
Хто добрий й любить всіх довкола.

Антипко: 
Чого вона тебе повчає?
Завжди тебе перебиває?
Ану на неї покричи,
Позлися трошки, побурчи!

Мартуся: 
Чи ти скінчиш колись повчати,
Чи можеш трохи помовчати?
Нестерпно слухати тебе…

Маруся: 
Мартусю, що з тобою стало?
Ти звідки злість таку дістала?
Куди поділась доброта,
І ніжність й лагідність твоя?

Антипко: 
Свого добився, ха-ха-ха!
І ця дитина вже моя.
Різки для них лежать на купі,
Криві, тонкі, сухі і грубі.
Ці діти слухають мене,
То ж Миколай їх омине.
Вони затяті розбишаки,
Крикливі, злісні забіяки,
Вони молитись забувають,
І ближніх завжди ображають.
Батьки щось просять їх – бурчать,
Ще можуть їм і набрехать.
Я тих дітей у списку маю,
До них Святого не впускаю.

Маруся:
Ах, невже тобі Мартусю,
Щось антипко шепотить,
Сестро, ти його не слухай…
- В кого ж помочі просить?

О, наш Ангелику Божий,
Прошу, ти до нас прийди,
Порятуй мою сестричку,
І Антипка прожени.

Ангел 3: 
Мир і спокій дому цьому,
Тут немає місця злому.
Забирайсь, Антипко, з хати
Дітей досить спокушати!

Ангел 1: 
А ти Мартусю, злу не піддавайся,
І до Антипка ти не прислухайся,
Лише молися щиро ти до Бога,
Бо це в житті правдива є дорога.
(одягає на шию вервичку)

Мартуся: 
Ой мені аж легше стало
Злості ніби не бувало
Сестро, ти мені прости,
Ось забавки, на, бери.  (Обнімаються)

О, мій отче Миколаю,
Прошу, жаль я щирий маю,
Подарунків не чекаю,
Лиш прийди, тебе благаю.

Ангелик1:
Ось так, діти, треба жити,
Щиро серцем всіх любити,

Сіяти в серця добро,
Відганяти всяке зло.

А тепер ідіть вже спати,
В снах святого зустрічати.

Пісня « Миколай»
За вікном летять сніжинки,
Миколай спішить до нас.
Прикрашаємо ялинки,
Настає pіздвяний час,

Коли мрії оживають,
Коли в казку вірять всі.
Вогники яскраво сяють
Й закликають в кожний дім.

Приспів:
Святий, Святий Миколай,
Ти до нас прийди, прийди.
Святий, Святий Миколай,
Подарунки принеси.

Ми чекаємо на тебе
Цілий довгий-довгий рік.
Нам з тобою так весело,
Ти приносиш радість й сміх.

Просимо тебе ласкаво -
Не забудь, не оминай!
Своїх діточок вкраїнських
Із cвятами привітай!!!

Новий рік
Ведуча. Добрий день, шановні гості! 
Наступає Новий рік. 
І йому м’якеньку постіль 
Застилає білий сніг
. 
 Ялинка сяє від прикрас 
І зал горить вогнями. 
Всіх друзів просимо до нас, 
Зустріти свято з нами.
 
3 уч. У школі нашій сміх і гра, 
Веселощів багато. 
Сідайте зручно, гості всі, 
Час починати свято
! 
4 уч. З Новим роком всіх вітаєм 
І дорослих, і малих. 
Щастя, радощів бажаєм 
Днів погожих та ясних
. 

5 уч. Хай у небі голубому 
світить сонце вам завжди. 
Щоб не звідали ніколи 
Ви ні горя, на біди
. 
Баба Яга. Добридень, любі друзі,
Тримати у напрузі
Не буду, бо вже скоро Новий рік

І зараз йде не п’єса,
І я - не поетеса,
І мій Дідусь Мороз від мене втік.
Приспів:
З побілкою в машині,
З сигарою в руках,
І юбка типу „міні”,
Панчохи на ногах.
Притягую мужчин я
І з розрізом, чи без
Білесенька машина
Мій любий „Мерседес”.
(Закашлялась).
 
Баба Яга. Оце голос! В мене найкращий голос у світі! Міс „Золотий хрипафон”
у минулому році.

Ведуча. Та ні! Ось слухайте, скажу вам,
Що у нас таланти також є:
На всьому грають і танцюють.

Баба Яга. (скептично).
Ох, серце щось стає моє,
Що ви там кажете, панянко,
У мене є і голос й смак,
А коли кажуть, громадянко,
То хай покажуть... 

Пісня «У лісі темному»


Ведуча. Ну як, Снігуронько, таланти? 
Ми показали тобі клас? 
Тепер не будеш ти казати, 
Що ти щось вмієш краще нас? 

Баба Яга. Хм! Хотіли здивувати! 
Чим, скажіть? Оцим ля-ля? 
Якщо хочете ви знати, 
Так співає і маля. 

Йолка, йолочка... І годі? 
А де танці? Де атас? 
Видно треба вас навчити – 
Починаєм шоу-показ
! 
(Рок-н-рол 
)
Ведуча. Снігуронько, постій хвилинку, 
Ану, іще раз повернись.
 
Дівчата, погляньте, не баріться,
 
Пильніш до неї придивіться.
 
Несправжня коса, кістяна нога...
 
Так це ж справжнісінька Яга!!!
 

Ба
ба Яга. Ну що ж, розкрили, тим і краще, 
Бо не люблю творить добро. 
Тому, учителько пропаща, 
Тобі помщуся все одно, 
Наступає на вчительку. 
Запну у ступу і далеко 
Тебе у небо запущу 
Зварю тебе в борщі, у каші, 
„Галіной Бланкой” потрушу. 

Не буду я ковтать шпинати, 
Мені не треба і щавлю. 
Зжеру вас всіх разом, малята, 
І не надійтесь, не вдавлюсь. 

Хоча і є у вас спасіння, 
Якщо мене розвеселять,
 
Можливо я і подобрію... 
Ведуча. Любі друзі, милі діти, 
Виростайте, наче квіти! 
Чуйні серцем, чесні, щирі, 
Виростайте в дружбі й мирі. 
І на радість всій родині, 
І на славу Україні
.
Пісня «Новий рік»
Різдво
Різдво – свято традиційно родинне. Ніч напередодні Різдва вважається чарівною. Ми загадуємо бажання і просимо у Бога, щоб Він допоміг нам їх здійснити. 
Коли Діві Марії було 16 років, її обручили Йосипу. Він любив свою дружину і піклувався про неї.
Незадовго до народження Ісуса Христа, римський імператор звелів всім мешканцям країни піти на так званий перепис населення. Отже, Марія та Йосип пішли до Віфлеєма. Це було достатньо далеко від них, тому вони йшли довго і дійшли тільки вночі. В готель, де вони хотіли переночувати їх не пустили, бо всі місця були зайняті такими самими приїжджими на перепис. Відтак, їм довелося ночувати у будиночку для худоби, яку вони знайшли на полі поруч. У ту саму ніч у Марії народився Син, якого Їй і обіцяв Бог. Вона знала, що Він – Син Божий. Марія огорнула його у пелена, та покласти його у ліжечко вона не могла. Адже рідко коли в загонах для худоби є дитячі ліжечка :). Тому вона поклала Синочка у ясла – підставочку для сіна, з якої їдять корівки та віслючки. 
Навколо Віфлеєма було багато полів, де пастухи стерегли свої стада. В ту ніч, коли народився Ісус Христос, вони раптом побачили яскраве світло з неба і до них спустився Янгол. Здивовані пастухи спершу трохи злякались, та Янгол заспокоїв їх:
- Не бійтеся! Я приніс вам хорошу новину, яка стане новою радістю для всього світу! Бог послав Свого Сина на землю, щоб врятувати людей від гріха. Підіть до Вифлеєма. Там ви побачити Його. Він лежить у вертепі, в яслах!
Коли народився Ісус Христос, з’явилася на небі нова зірка, якої раніше люди не бачили.
Далеко від Вифлеєма на сході, жили заможні і розумні чоловіки – волхви. Коли вони побачили нову зірку на небі, то дізналися про народження Ісуса Христа на землі. Вони хотіли поклонитися Йому, про те не знали як Його знайти. І ось, ця дивовижна зірка повела їх до Ісуса. Вони побачили Марію з Дитинкою на руках і подарували Немовляті подарунки: золото, ладан та смирну. А потім нарекли Його Царем Неба та Землі.
Отак народився маленький Ісусик.
Пісня «Нова радість»
Віншувальник 1:



Віншувальник 2:



Віншувальник 1:

Віншувальники:



Всі разом:
Я вам дарую зерна ячменю,
Хай вам родить повну жменю!
А через рік, дай Бог діждати,
Повну комору будете мати.
А ще дарую зерно лляне
Хай воно зійде і процвіте,
Щоб ваші діти в будні й неділі
Ходили чисті, здорові і милі.
Сію на вас жито, щоб було вам добре жити,
Ще й пшеницю яру, щоб завжди були в парі.
Сиплемо на Вас просо,
Щоб було Вам краще, ніж досі.
Сиплемо на Вас овес,
Щоб Вами гордився рід увесь!
З Новим роком та Різдвом Христовим!


Немає коментарів:

Дописати коментар