середа, 9 грудня 2015 р.

Музичні жанри у театрі 6 кл. конспект уроку

Тема: Музичні жанри у театрі та кіно (опера)

 Мета:  продовжувати ознайомлювати учнів з поняттям каватина; пояснити визначення понять опера-буффа, опера-серіа; розвивати вміння учнів спостерігати за інтонаційним розвитком музичних образів, порівнювати контрастні за характером музичні образи, інтерпретувати національну специфіку музичних творів як відображення життя народу та виразно виконувати музичні твори; розвивати в учнів зацікавленість класичною музикою; прищеплювати вміння глибоко відчувати втілені в музичних творах настрої, почуття та характер людини, уміння відчувати єдність із музичним образом пісні.


     Музичний матеріал: увертюра та каватина Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні, українська колядка «Ой, у полі плужок ходить». Літературний матеріал: фрагмент поеми О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (у перекладі М. Рильського). Наочні посібники: нотна хрестоматія, інформаційні картки, портрет Дж. Россіні, іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».
 Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.
 Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

1.     Вступна частина
2.     Організаційний момент
3.      Повідомлення теми, мети, завдань уроку Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь. Національні колорити музики. Усе найкраще, що накопичила за сто років італійська музична комедія, поєдналося в опері Дж. Россіні «Севільський цирульник». Чому саме цю оперу  П. Чайковський назвав перлиною італійської музики, ми дізнаємося сьогодні на уроці.

4.     Актуалізація опорних знань
Ділова гра «Ланцюжок» Методичний коментар.
Тема ділової гри — «Опера». Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному. У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент. Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».
Ключові поняття: увертюра, лібрето, арія, симфонічний оркестр, диригент, чоловічі голоси, жіночі голоси, хор, хореографія.

5.     Основна частина
     Най багатшим і найскладнішими жанром музики є опера, що в перекладі з італійської означає «витвір, твір». І хоча в цьому синтетичному мистецтві поєднані поезія і драматургія, музика і танці, акторське і декоративне мистецтво (костюми, декорації), головним у ньому все ж таки є спів. Тому опера представляє як музично-театральні, так і вокальні жанри.
     Опера зародилася в Італії — на батьківщині співу бельканто («прекрасний спів»). Шанувальники оперного мистецтва періодично відвідують музичні театри, де насолоджуються співом і музикою вистав. Нерідко вони слухають одну й ту саму оперу в театрі де кілька разів, адже насолода високим мистецтвом не може набриднути.
Будівлі відомих оперних театрів світу — це не тільки зразки архітектурного мистецтва, стародавнього або сучасного. Усі вони всередині мають гарну акустику. Тобто театри спроектовані й побудовані таким чином, щоб кожен звук, який лунає зі сцени, було чути в кожному куточку глядацької зали — у партері, у ложах, на балконах. Окрім архітектури, знання з акустики застосовують у теорії музики, у медицині, біології тощо.Акустика — наука про звук, що вивчає його виникнення, поширення, сприйняття і дію .
1 — Ла Скала (м. Мілан, Італія); 2 — Національна опера Чехії (м. Прага);
З — Національна опера Австрії (м Відень); 4 — Національна опера України {м. Київ)
Як вам відомо, майже кожна опера розпочинається увертюрою — симфонічним вступом, який задає настрій усій виставі. Після завершення увертюри підіймається завіса і на сцені з’являються герої. Коли співак-актор виконує арію — сольний виступ, дія ніби зупиняється. В арії розкривається характер оперного персонажа, його думки та почуття. Окрім арії, до сольних номерів в опері належать аріозо й арієта («маленькі» арії). Арії та її різновиди можна порівняти з монологом у драматичній п’єсі.
Арія — вокальний жанр; завершений за будовою сольний номер в опері, який виконується співаком у супроводі оркестру і є музичною характеристикою оперного персонажа.
    У давнину першу арію, яку герой або героїня виконували на сцені, називали каватиною. Серед найулюбленіших — весела та стрімка каватина Фігаро з опери Джоаккіно Россіні «Севільський цирульник». Пізніше каватиною стали називати арії з більш вільною будовою.
Каватина — вокальний жанр; розгорнутий сольний номер в опері.

Сцени з оперної вистави «Севільський цирульник»:
1 — в Дніпропетровському академічному театрі опери та балету (Україна)',
2 — в Оперному театрі Будапешта (Угорщина)
Надзвичайно яскрава та цікава музика «Севільського цирульника» забезпечила опері Россіні палку любов слухачів. Образ неперевершеного Фігаро не втрачає своєї популярності понад 200 років — йому ставлять пам’ятники, а його арії сьогодні переспівують естрадні співаки
           
Ж. Амі. Фігаро                                ПОРТРЕТ КОМПОЗИТОРА
                                                                 Джоаккіно Россіні:
«Давайте мені рахунок з пральні, і я покладу його на музику!»
6.     Розповідь учителя — Італійська національна культура пов’язана з походженням і розвитком різних типів опер. Це — опера-серіа та опера-буффа.
 Опера-серіа — жанр італійської опери, який виник наприкінці XVII століття; створений на героїко-міфологічний або легендарно- історичний сюжет із чітким поділом функцій сценічної дії та му- зики. Опера-буффа — італійський вид комічної опери, який виник у XVIII столітті на основі італійської комедії (з музикою, інтермедіями між діями) та народно-побутової пісенної традиції; створений на противагу опері-серіа. Поміж найвідоміших авторів опери-буффа стоїть ім’я Джоаккіно Россіні. Та вже темніє вечір синій, Пора до оперних дверей: За ними чарівний Россіні, Європи любленець — Орфей. (О. Пушкін «Євгеній Онєгін»; переклад М. Рильського) «Європи любленець» — так назвав О. Пушкін Россіні у своєму романі «Євгеній Онєгін».

     Дж. Россіні — Джоаккіно Антоніо Россіні (1792— 1868) народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро, розташованому на березі Венеціанської затоки, в сім’ї сурмача. Батько його був людиною з веселою і безтурботною вдачею. Він гаряче вітав французьку революцію 1789 року і за свої республіканські симпатії позбувся посади і поплатився арештом. Потім у пошуках коштів він зробився бродячим музикантом. Разом із дружиною Джузеппе Россіні перебирався з міста в місто, виступав на ярмарках у випадкових оркестрах. Він грав на валторні, а його дружина, жінка рідкісної краси, співала — у неї був прекрасний голос. Підспівував їй і маленький Джоаккіно. Тільки так — утрьох — вони зводили кінці з кінцями. Джоаккіно співав також і в церковних хорах. 1804 року сім’я нарешті закріпилася у Болоньї, і хлопчик розпочав систематичні музичні заняття. 1806 року він вступає до музичного ліцею Болоньї, де займається грою на віолончелі й вивчає мистецтво композиції. До 1810 року він вже автор великої кількості творів — симфоній, вокальної та інструментальної музики, духовних творів. Працював Россіні феноменально швидко. Спочатку Россіні писав лише комічні опери-буффа. Справжня ж слава до нього прийшла після постановок у Венеції 1813 року опер «Танкред» і «Італійка в Алжирі». Найбільші театри Рима, Мілана, Венеції відчиняють перед ним свої двері. «В Італії живе людина,— писав про нього французький письменник Стендаль,— про яку говорять більше, ніж про Наполеона; це — композитор, якому немає ще і двадцяти років». Россіні захоплював слухачів своєю іскрометною музикою. Був випадок, коли слухачі в Римі змусили виконавицю головної ролі тридцять дев’ять разів поспіль повторити арію... 1822 року Россіні вперше виїжджає на гастролі за кордон. Ві- день, Лондон, Париж зустрічають його з розпростертими обіймами, скрізь на нього чекає тріумф, королі милостиві до нього, публіка його обожнює. Він модний, багатий, знаменитий; виріс в убогості, а веде життя улюбленця долі. 1824 року переїжджає до Парижа. Декілька років він керує тут італійським оперним театром, його нова опера «Вільгельм Телль», сповнена волелюбних ідей, якнайбільше відповідає духу часу. Прогресивно налаштована частина суспільства зустріла її із захватом, проте широкої популярності опера не здобула. Між тим поява «Вільгельма Телля» на європейських оперних сценах значно вплинула на розвиток оперного мистецтва в цілому. 1836 року Россіні повертається в Італію — живе у Болоньї, потім у Флоренції, співчуває національно-визвольній боротьбі свого народу, допомагає повстанцям, пише національний гімн. У 1850-ті роки він повертається до Парижа, де живе до кінця своїх днів. Помер Россіні 1868 року у віці 76 років.

«Прихильники творчості» Дж. Россіні — 1816 рік — рік народження знаменитого «Севільського цирульника». Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. За власними словами, він складав музику всюди — і коли гуляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одне слово — завжди. Шедевр Россіні було створено за 13 днів! На прем'єри ому показі опера була... освистана. Однак наступ ний показ вистави завершився гучними оплесками. Відтоді щирі аплодисменти глядачів лунали щоразу, коли завершувалася ця весела, життєрадісна, сповнена гумору опера.
 «Севільський цирульник» поклав початок європейській славі Россіні. Здійснилася юнацька мрія Джоаккіно — спочатку завоювати Венецію, потім — Італію, а згодом — і весь світ! «Великий насмішник» — так називав композитора Оноре де Бальзак — блискуче відтворив атмосферу веселості й сатиричного сарказму однойменної комедії П’єра Бомарше. На сюжет Бомарше було написано на той час декілька опер, з яких особливою популярністю користувався «Цирульник Севільї» Дж. Паїзіелло. Але опера Дж. Россіні виявилася такою досконалою, що незабаром витіснила оперу Паїзіелло і навіть перейняла її назву (первинна назва россініївської опери — «Аль- мавіва, або Марна обережність»). У «Севільському цирульнику» Россіні панує сольний спів. Суто вокальними засобами композитор створив опуклу образну характеристику своїх героїв: Фігаро, на- приклад, характеризується стрімкою скоромовкою; у партії дона Базиліо переважають гротескно-незграбні інтонації; віртуозним вокальним блиском відмічена партія Розіни. «Севільський цируль- ник» залишиться назавжди неповторним своєрідним зразком... — писав П. Чайковський.— Ту неудавану, безтурботну, нестримно захопливу веселість, якою бризкає кожна сторінка „Цирульника“, той блиск і витонченість мелодії і ритму, якими сповнена ця опера,— не можна знайти ні в кого».

7.     Слухання музики
У ч и т е л ь. Цьому творові притаманні всі характерні риси іта- лійської опери-буффа: стрімка динаміка сценічних дій, різноманітні комічні положення. Герої опери, її сюжет багаті на неочікувані по- вороти, ніби вихоплені із самого життя. Увертюра до опери «Севільський цирульник» вводить нас до атмосфери кумедних пригод. Витончені мелодії, несподівані контрасти, темпераментна ритміка передають яскравий колорит опери- буффа. Наскрізний тематичний розвиток — це особливість драматургії увертюри. Її унікальність полягає в тому, що вона побудована на темах, які майже відсутні в опері. Послухайте увертюру до опери «Севільський цирульник» і дайте відповідь на запитання.
     Які особливості драматургії має увертюра до опери «Севільський цирульник»?
 Слухання увертюри до опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні На початку ХІХ століття першу вихідну арію називали каватиною. Послухайте каватину Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні й дайте відповідь на запитання.
     Як музика характеризує головного героя опери?
Слухання каватини Фігаро з опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні

8.     Вокально-хорова робота
   Розспівування
   Продовження розучування колядки «Ой, у полі плужок ходить»

9.      Заключна частина
Підбиття підсумків уроку
У ч и т е л ь. Завдяки тільки одній опері «Севільський цирульник» Россіні увійшов в історію музики вічним «сонцем» Італії — так сказав про композитора німецький поет Генріх Гейне



Немає коментарів:

Дописати коментар