Сприймання музики в 2 кл.

     Сприймання музики в 2 кл.

1. Роль сприймання музики у вихованні музичної культури школярів.

Сприймання музики проходить у всіх видах музичної діяльності на уроках. Співаючи в хорі сприймаються не тільки всі хорові партії, але і розвиток твору в цілому. Вивчаючи хоровий твір потрібно сприйнята не тільки мелодію, але і супроводжуючі її голоси або інструментальний супровід. Акомпануючи на музичному інструменті або на ритмічних інструментах важливо слідкувати за змінами, які відбуваються в творі.

Сприймання музики є самостійною діяльністю, яка називається слухання музики.

Під час слухання музики діти знайомляться з різними музичними творами, які часто не в змозі виконати самі. Під час сприймання музики формується інтерес до неї, творчі здібності, музичний смак, оцінні якості, а також уміння і навички, які будуються на певному музичному досвіді.

Якісний і повноцінний музичний смак формується на досконалих художніх і музичних творах, що належним чином сприймаються. Величезне значення у розвитку інтересу до музики має правильно організований процес сприймання музики через вокалізацію основних тем твору, утворенню за контрастом і суміжністю з іншими видами мистецтва.

Особливості музичного сприймання

Сприймання музики надзвичайно складний і багатогранний процес, який забезпечує співпереживання музичного змісту і художньо-образне відображення внутрішнього світу, пов'язаного з реальним навколишнім життєвим середовищем.

Потрібно розмежувати два поняття сприймання музики і сприйняття її. Сприймання музики - це процес. Сприйняття музики - це конкретний рівень сприймання в його конкретному результаті.

Адже кожен слухач не тільки по-різному сприймає музику, але і не одинаково відчуває її ідейно-художній зміст, її образи, і це закономірно.

Можна слухати музичний твір і не завжди повністю чути його суть, тому слухач "вживається" в музичні образи твору.

Музика впливає різноманітними засобами виразності, які проходять у часі - це і ладотональний склад, темпо-ритм, тембральна структура, динамічна архітектоніка, метро-ритмічна материка, поетичне слово, якщо це вокальний або хоровий твір. Всі ці разом взяті компоненти викликають настрій і основну думку твору, складні людські переживання, які випливають від уяви і життєвого та музичного досвіду особи.

Сприймання твору - це завжди творчий процес кожного слухача, який працює на досягнення і осягнення головної ідеї твору.

Використовуючи свій власний життєвий і музичний досвід та творчу художньо-образну уяву, музикальність, слухач досягає ототоження думок і почуттів з бажанням композитора, поета та виконавця. Адже музичний твір, ж об'єктивна звуково-виконавська данність завжди має триєдине джерело композитор - поет - виконавець - слухач.

Музика є емоційним мистецтвом і без емоції і почуттів музики не існує, тому перше враження на прослуханий твір є завжди емоційним в більшій мірі ніж логічним. Тїльки після осягнення емоційної сфери музики і усвідомлення музично-художнього образу, який протікає у ритмо-часі можна здійснювати детальний аналіз твору.

Характерною ознакою музичного сприймання є послідовність, яка полягає у взаємозв'язку "минулого" звучання твору, з теперішнім і "очікуваним", тобто з «конструйованим» самим слухачем наперед звучанням, яке і визначає суть формотворення музики у певну структуру.

Дуже важливою ознакою якості сприймання є і те, що музика якби розділяється на три категорії.

Перша - це музика, яка повністю сприймається, вичитується", "осягається", "співпереживається", усвідомлюється з першого разу прослуховування. Це трапляється тоді, коли рівень сприймання та рівень музичного і життєвого досвіду слухача відповідає рівневі ідейно-художнього змісту і складності музичної мови твору,

Друга - це музика, яка не повністю сприймається, емоційно переживається, глибоко хвилює слухача, але залишаються елементи, які не можуть бути повністю сприйняті через відсутність механізмів їх "осягнення", Ці елемента можуть стосуватись філософської сторони змісту, незрозумілості музичної мови та формотворення. Тому щоб '"ужитися" в даний музичний твір, слухач потребує неодноразового повторення його в звучанні. Повторення твору його повноцінне сприймання залежить від музично-культурного рівня слухача, його природніх музичних даних, розвитку слуху, музичної пам'яті, ступені готовності сприймати музичний твір.

Третя ознака - характеризується, коли музика сприймається на високому емоційно-чуттєвому рівні, і настільки "дивує" своєю глибиною і красотою, складністю і довершеністю музичної мови і музичною майстерністю, що слухач вимагає неоддноразового потроєння її звучання і при кожному з них він шукаючи знаходить все нові і нові форми музичної мови і образи, які були раніше йому не відомі. Такою властивістю мають твори І.С.Баха, С.Людкевича і ін. композиторів світової музики.

2. Особливості виховання в школярів емоційно-жудожнього сприймання музичного образу

Відомо, що музика може бути сприйнята емоційно активно і пасивно. Три активному емоційному сприйманні музика впливає на душу людини і викликає в неї хвилювання, радість чи смуток, щастя чи страждання, піднесеність, меланхолію, рішучість і упадок, тобто всю гаму людських переживань. Для того, щоб музика справді стала могутнім засобом виховання, потрібно навчити дітей сприймати її як частинку людського життя.

Вчителеві музики важливо створиш на уроці такі предумови, якій в найбільшій мірі сприяли глибокому емоційному сприйняттю музичного образу, викликаючи при цьому стійкі музичні враження.

Тільки після емоційно-художнього сприймання музичного образу, можна прийти до його осмислення конкретизації і аналізу, музично-виражальних засобів.

Емоційне сприймання музики можливо в класі, коли дітям дається певна психологічна установка на таке сприймання, коли прививаються навички культурного слухання музичного твору у

повній тиші, вміння розповісти і поясниш свої власні враження від почутої музики, давати їй обгрунтовану естетичну оцінку.

Радість спілкування з музичним мистецтвом повинна бути основою уроку музики в школі. Це у великій мірі залежить від репертуарного підбору творів для слухання, якості виконання їх чи в записі чи самим вчителем.

Підбір творів для слухання повинен базуватись і на оцінці вчителем музично-художніх потреб школярів і їх можливостей сприйняття музики, щоб діти могли отримати насолоду від спілкування з музикою.

Кожен школяр має свої особисті бажання у спілкуванні з музикою, але кожна верства має в загальному свої притаманні їй потреби.

Молодші школярі захоплюються веселою, життєрадісною і героїко-патріотичною музикою і народною піснею.

Старші поряд з життєстверджуючим оптимізмом бажають слухати твори, які сприяють ліризму і роздумів про суть людського життя, хочуть слухати і популярну сучасну музику, але також класичну музику світового значення.

Важливо на уроках музики, а також у позаурочний час (дома, на концертах) навчити дітей слухати музику. В даний час, коли є в наявності технічні ї електронні засоби передачі музичної інформації масової різноманітної по змісту і складності, як вокальної та інструментальної, роль школи особливо велика.

За традиційною програмою слухання музики здійснюється в процесі навчання співу. Однак, обмежуватись розвивати слухання музики тільки через вокальну музику не доцільно.

Теоретична розробка питань слухання музики опирається на музикознавство, психологію, педагогіку. Перше корінне питання у естетиці є питання змісту в музиці.

В найбільшій мірі музика передає почуття і переживання людей, тому її називають мовою почуттів.

Не всякий твір має програму, але музика завжди змістована. бо носить в собі почуття людей до життя. Кожен слухач відрізнить музику трагічну від ліричної, веселу від сумної. Музика об'єднує людей в єдиному почутті.

Розуміти музику - значить сприймати її не тільки емоційно, але і свідомо.

Любити музику - це відчувати постійну погребу в спілкуванні з нею,

Часто питання любити і розуміти розмежовуються або ототожнюються.

Головне - яскраво сприймати музичні твори.

Сприймання - як образне відображення діючих в даний момент на почуття музичного в явища дійсності та поєднанні різних його особливостей і частин.

Характерною особливістю сприймання є цілісність, яка характерна в тому, що частини сприймаються в єдності всього.

Музичні психологи стверджують, що сприймання залежить від індивідуальних особливостей людини, її інтересів і смаків. Для того, щоб музичний твір сприймався краще, треба його осмислювати і мати про нього своє судження.

Активною формою сприймання є процес спостереження, яке вимагає особливого напруження увага, бо перед спостереженням ставиться певне завдання.

Спостереження - це цілеспрямоване сприймання якого-небудь явища. Спостереження музики значно відрізняється від спостереження картини. Розглядаючи картину глядач може зупинитись на окремих деталях, в музиці тільки досвічений слухач може відразу вловити деталі.

Головним завданням вчителя музики є вироблення у дітей навичок слухати уважно. Для цього потрібно:

-      подавати доступний матеріал;

-      використовувати слухову наочність:

а) фонограму; 6) власне виконання вчителя.

-  використання зорових образів.