пʼятниця, 21 жовтня 2016 р.

Емоції як засіб сприйняття музичного мистецтва

Емоції як засіб сприйняття музичного мистецтва

ЗМІСТ


Вступ
Розділ 1. Теоретико-психологічні аспекти дослідження емоцій
1.1 Поняття «емоції» як обєкт психолого-педагогічного дослідження
1.2 Класифікація емоцій
Розділ 2. Емоційна природа музичного мистецтва
2.1 Музика - джерело емоцій та почуттів
2.2 Емоційний вплив музики на людину
Висновки
Список використаної літератури


ВСТУП
     Людина завжди певним чином реагує як на все, що її оточує, так і на те, що вона здійснює сама. Ці переживання можуть бути як позитивними, так і негативними. В основі душевного переживання людини лежать емоції, які й визначають її самопочуття. Отже стан психічного благополуччя і, навпаки, психічного розладу будь-кого з нас залежить від тих емоцій, які людина відчуває в певні періоди свого життя.
     Роль музики у розвитку не лише естетичних смаків, освіченості, загальної культури, а й творчості людини не можна переоцінити. Всім, хто добре знайомий з творами класичної музики, відомо, як вона впливає на емоції, настрій людини, змушує активно працювати пам'ять і фантазію, під впливом музики народжуються думки, складаються поетичні рядки. Тобто музика впливає й на емоційно-чуттєву, й на інтелектуальну та творчу сфери людини. Саме музика здатна висловлювати те, що важко розкриту словами, і через музику можна передати найскладніші почуття, емоції, а також й найскладніші образи і думки, які, перетворюючись у форму слів, багато в чому втрачають свою суть. А передані в музиці вони робляться яскравішими, набувають нових смислових кольорів і відтінків. Тому дуже важливо вчити дітей розуміти твори класичної музики. І для цього зовсім не обов'язково, щоб дитина займалася у музичній школі, грала на музичному інструменті, мала абсолютний музичний слух. Будь-яка дитина, як і доросла людина, здатна навчитися розуміти і цінити твори класичної музики.
     Зважаючи на актуальність даної проблеми, я обрала наступну тему  дослідження: «Емоції як засіб сприйняття музичного мистецтва».
     Предмет дослідження - емоцій в музиці.
     Мета дослідження - розглянути особливості впливу музики на емоції в людини.
     Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
-         розглянути поняття про емоції;
-         дослідити класифікацію емоцій;
-         розглянути основні теорії емоцій;
-         дослідити емоційний вплив музики на людину.
     Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.





РОЗДІЛ 1. Теоретико-психологічні аспекти дослідження емоцій
1.1 Поняття «емоції» як обєкт психолого-педагогічного дослідження
     Людина не тільки активно пізнає предмети і явища довкілля, а й переживає певне ставлення до них. Одні події її хвилюють, до інших вона байдужа, одні речі або люди їй подобаються, інші - ні. Людина переживає різноманітні емоції: задоволення і роздратування, радість і горе, відчай і наснагу.
     Емоцію (від лат. emoveо - збуджувати, хвилювати) звичайно розуміють як переживання, внутрішнє хвилювання. Ще в першій половині XX ст. говорили про афекти як емоційні реакції, спрямовані на розрядку емоційного збудження, що виникло.
     Джерелом емоцій є об'єктивна дійсність. Людина ставиться до предметів та явищ реального світу по-різному. Те, що пов'язане з прямим чи непрямим задоволенням потреб людини - як найпростіших «органічних», так і потреб, зумовлених її суспільним буттям, - викликає в неї позитивні емоції (задоволення, радість, любов). Те, що заважає задоволенню цих потреб, викликає негативні емоції (невдоволення, горе, сум, ненависть).
     Емоції - це психічне відображення у формі безпосереднього пристрасного переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій. Емоції зумовлені відношенням об'єктивних властивостей предметів до потреб суб'єкта.
     Емоції - це таке психічне відображення (пристрасне, безпосереднє), що виражає ставлення людини до інших людей, до самої себе, до життя довкола неї.
     Емоції впливають на людей різними шляхами. Одна й та сама емоція неоднаково переживається різними людьми, а також певною людиною в різних ситуаціях. Емоції можуть впливати на всі системи індивіда, на суб'єкта загалом.
     Давно відомо, що емоція, як і інші мотиваційні стани, впливає на сприймання. Радісна людина сприймає світ крізь "рожеві окуляри". Для страждаючої і сумної людини характерна тенденція інтерпретувати зауваження інших як критичні.
      Емоції впливають на пам'ять, мислення та уяву людини. Ефект "звуженого зору" (переляканий ж суб'єкт схильний бачити лише лякаючий об'єкт) в сприйманні має свій аналог у пізнавальній сфері. Зляканій людині важко оцінити альтернативні рішення. У розгніваної людини з'являються лише "сердиті думки". В стані підвищеного інтересу або збудження суб'єкт настільки захоплений, що не здатний до навчання і дослідження.
      Емоції чи комплекси емоцій, які переживає людина в певний час, впливають фактично на все, що вона робить у сфері навчання, гри, праці. Коли вона реально зацікавлена в предметі, то має бажання вивчити його глибоко. Відчуваючи відразу до якого-небудь предмета, вона намагається його уникнути.
     Емоційні стани і, в повсякденному житті часто розглядаються як змінні стани, або, точніше, як специфічні чи особливі стани свідомості. Людина, що вчинила якусь недоречність, часто пояснює свою поведінку, говорячи: "я не пам'ятав себе", "я вийшов із себе".
     Аналізуючи співвідношення емоцій і розвитку особистості, слід зважати на два чинники. Перший - це генетичні задатки суб'єкта у сфері емоцій. Генетичний склад індивіда відіграє важливу роль у набутті емоційних рис (чи порогів різних емоцій). Другий чинник - особистий досвід індивіда, що належить до емоційної сфери, особливо спеціалізовані способи вираження емоцій і зумовлена емоціями поведінка.
      Отже, емоції - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість діючих на індивіда явищ і ситуацій для його життєдіяльності. Супроводжуючи практично будь-які прояви активності суб'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.


1.2 Класифікація емоцій
      Питання про кількість і види емоційних реакцій обговорюють уже впродовж багатьох століть. Ще Арістотель виокремлював любов і ненависть, бажання й відразу, надію і розпач, боязкість і сміливість, радість і сум, гнів. Представники давньогрецької філософської школи стверджували, що емоції, маючи у своїй основі два блага й два зла, слід поділяти на чотири основні пристрасті: бажання й радість, сум і страх. Далі вони поділяли їх на  2 другорядні пристрасті.
     Спроби дати універсальну класифікацію емоцій намагались багато вчених, і кожен з них висував для цього власні підстави.
     Альтруїстичні емоції. Ці переживання виникають на основі потреби в сприянні, допомозі, заступництві за інших людей, у бажанні давати людям радість і щастя. Альтруїстичні емоції виявляються в переживанні почуття занепокоєння за долю кого-небудь і в піклуванні, у співпереживанні радості та успіхів іншого, у почуттях ніжності, розчулення, відданості, участі, жалощів.
    Комунікативні емоції. Виникають на основі потреби в спілкуванні. Не кожна емоція, яка виникає під час спілкування, є комунікативною. Під час спілкування виникають різні емоції, але комунікативними є лише ті з них, які виникають як реакція на задоволення або незадоволення прагнення до емоційної близькості (мати співчутливого друга, співрозмовника тощо), бажання спілкуватися, ділитися думками й переживаннями, розуміти один одного. До емоцій, які виявляються при цьому, автор зараховує почуття симпатії, почуття поваги до когось, почуття вдячності, почуття обожнювання кого-небудь, бажання заслужити схвалення від близьких і шановних людей.
      Глоричні елюції (від лат. gloria - слава). Ці емоції пов'язані з потребою в самоствердженні, славі, у прагненні завоювати визнання, пошану. Вони виникають при реальному або уявлюваному «пожинанні лаврів», коли людина стає предметом загальної уваги і захоплення. У протилежному разі в неї виникають негативні емоції. Виявляються ці емоції в почутті враженого самолюбства й бажанні взяти реванш, у почутті гордості, переваги.
      Праксичні емоції (або праксичні почуття, за П.М. Якобсоном). Це емоції, які виникають у зв'язку з діяльністю, її успішністю чи неуспішністю, бажанням домогтися успіху в роботі, наявністю труднощів. Виражаються ці емоції у почуттях захопленості роботою, задоволенні результатами своєї праці, приємній втомі, переконанні, що день пройшов недаремно.
      Пугнічні емоції. Вони пов'язані з потребою в подоланні небезпеки, на основі якої виникає інтерес до боротьби. Це прагнення гострих відчуттів, захоплення небезпекою, ризиком, почуття спортивного азарту, «спортивна злість», гранична мобілізація власних можливостей.
       Романтичні емоції. Це емоції, що пов'язані з прагненням до всього незвичайного, таємничого, незвіданого. Виявляються в очікуванні «світлого чуда», у привабливому почутті далини, особливої значущості того, що відбувається, або в зловісно-таємничому почутті.
       Гностичні емоції (від грецьк. gnosis - знання). Це те, що звичайно називають інтелектуальними почуттями. Вони пов'язані не просто з потребою в одержанні будь-якої нової інформації, а з потребою в когнітивній гармонії. Суть цієї гармонії в тому, щоб у новому, невідомому відшукати знайоме, звичне, зрозуміле, проникнути в сутність явища, зводячи, таким чином, всю наявну інформацію до «спільного знаменника». Типова ситуація, яка збуджує ці емоції, - це проблемна ситуація. Виявляються ці емоції у здивуванні, почутті зрозумілості чи невиразності, у прагненні перебороти протиріччя у власних міркуваннях, звести все в систему, в почутті здогадування, близькості рішення, у радості відкриття істини.
     Естетичні емоцїі. Щодо цих емоцій існують два основні погляди. Перший: естетичні емоції в чистому вигляді не існують. Є переживання, у яких переплітаються різні емоції. Другий: естетична емоція є не що інше як почуття краси. Не кожне сприйняття твору мистецтва зумовлює естетичні емоції. Виявляються вони в насолоді красою, в почутті витонченого, граціозного, піднесеного або величного, хвилюючого драматизму («солодкий біль»). Різновидом естетичних почуттів є ліричні почуття світлого смутку і замисленості, зворушеності гіркувато-приємним почуттям самотності, насолодою спогадів про минуле.
      Гедоністичні емоції. Це емоції, які пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і духовному комфорті. Виражаються вони в насолоді приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця тощо, у почутті безтурботності, «солодкої ліні», у легкій ейфорії, у хтивості.
     Акизитивні емоцїі (від франц. acquisition - придбання). Ці емоції спричиняє інтерес до заощадження, колекціонування, придбання речей. Виявляються в радості з нагоди придбання нової речі, від збільшення своєї колекції, у приємному почутті при огляді власних накопичень тощо.
    
     Екстатичні стани спостерігають і при душевних захворюваннях: при істерії, епілепсії, шизофренії. При цьому нерідко виявляються галюцинації: райські аромати, спів, бачення ангелів тощо.
     Емоційне реагування може бути різної тривалості: від скороминучих переживань до станів, що тривають години й дні.
     У різноманітних виявах емоційної сфери особистості виокремлюють три рівні.
     Перший - це рівень органічної афективно-емоційної чутливості. Він пов'язаний з фізичними відчуттями задоволення-незадоволення, зумовленими органічними потребами.
       Другий, вищий рівень емоційних виявів становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметній тривозі приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює причину емоційного переживання.
     Третій рівень пов'язаний зі світоглядними почуттями - більш загальними почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості сторонньому мисленню. Це почуття гумору, іронії, почуття піднесеного, трагічного тощо .
     У психології традиційно виокремлюють такі види емоційних реакцій: 1) емоційний тон відчуттів; 2) емоції (включаючи афекти); 3) настрої.
     Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) вони поділяють на емоційний відгук, емоційний спалах й емоційний вибух (афект). Емоційний відгук, на думку авторів, є найбільш динамічним і постійним явищем емоційного життя людини, відображаючи швидкі й неглибокі переключення в системах відносин людини до рутинних змін ситуацій повсякденного життя. Інтенсивність і тривалість емоційного відгуку не є великими, і він не здатний істотно змінити емоційний стан людини.
     Більш виражена інтенсивність, напруженість й тривалість переживання притаманна емоційному спалаху, який здатний змінити емоційний стан, але не пов'язаний із втратою самовладання. Для емоційного вибуху характерна емоційна реакція, яка бурхливо розвивається, великої інтенсивності з ослабленням вольового контролю над поведінкою і полегшеним переходом у дію. Це короткочасне явище, після якого настає занепад сил або навіть повна байдужість, сонливість.
     Можна говорити про емоційні переживання різної тривалості: миттєві (наприклад, поява на секунду-дві досади у баскетболіста, що не влучив м'ячем у кошик), короткотривалі, які тривають від кількох десятків секунд до години, тривалі, які охоплюють кілька годин і навіть днів.
     Однак емоційна реакція (тривожність, страх, фрустрація, монотонія тощо) за певних умов може бути й оперативною (нетривалою), і поточною (тривалою), і перманентною (хронічною). Тому використання цієї характеристики при виокремленні класу емоційних реакцій досить відносне.

РОЗДІЛ 2. Емоційна природа музичного мистецтва
2.1 Музика - джерело емоцій та почуттів
     Наше життя неможливо уявити без різнобарвного світу музики. Музика є своєрідним емоційним маятником нашого настрою, джерелом наших емоцій та почуттів.
     Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого, це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії.
     Так само як і в живописі, в музиці є свої секрети, що надають емоційного характеру сприйняттю. Ця своєрідна емоційна мова музики складається з висоти звука, тембру та динаміки, тривалості, пауз, гармонічного звучання.
     Отже, сприйняття музики - це складний емоційний чуттєво-інтелектуальний процес пізнання, оцінки і переживання музичного твору.
   Як показали результати опитування у шкільному класі, найбільш типовими відповідями на запитання "Яку музику ви любите слухати?" були: "попсу", "рок", "реп". Лише четверо з 28 учнів (тільки дівчата) відповіли, що іноді слухають і класичну музику, оскільки вона "повільна та заспокоює", "вводить у стан урівноваженості", "покращує самопочуття", "навіює приємні спогади".
    А на питання "Яку музику називають класичною?" шестеро учнів щиро відповіли: "Не знаю"; деякі дали досить своєрідну відповідь: "Музика, яка високо оцінюється старшими людьми або дуже культурними", "Це - музика, яку любить моя бабуся..." .
Приблизно третина учнів (знову ж таки дівчата) відзначила мелодійний, спокійний характер музики, а також те, що це - "музика відомих композиторів", "створена у давні часи", "написана для різних інструментів"; один учень навіть прізвища композиторів назвав - Бах, Бетховен, Моцарт.
     Відповіді, що наближено характеризують сутність класичної музики, були такими: "Це - збірка творів композиторів-класиків, зібрана в певний період (переважно, XIX ст.)..."; "це - музика вічна, яку сприймають багато поколінь із захопленням", "це - духовний світ людини", "це - музика душі й тіла" .
     В основі класичної музики лежить віковий художній досвід, мудрість різних історичних епох. До музичної класики відносять не лише твори великих композиторів, а й кращі зразки народної музичної творчості. Класична музика розглядається як змістовне мистецтво, що має високу силу естетичного впливу на людей. Класичні твори відзначаються багатством змісту, красою та досконалістю форм. У скарбниці світової музичної культури імена таких геніальних і високоталановитих композиторів, як Л.Бетховен (Німеччина), В.Моцарт, Ф.Шуберт (Австрія), Дж. Россіні та Дж. Верді (Італія), Ф.Шопен (Польща), Г.Берліоз та Ж.Бізе (Франція), Е.Гріг (Норвегія); засновники російської та української національних музичних шкіл Михайло Глинка та Микола Лисенко.
     До музичної класики належать не лише видатні твори композиторів минулого, а й кращі зразки музики XX ст., твори композиторів, чия творчість отримала світове визнання (К.Дебюссі, М.Равель, Я.Сибеліус, Р.Штраус, Б.Барток, І.Стравінський, С.Прокоф'єв, Д.Шостакович та інші). Твори відомих українських композиторів М.Скорика, Л.Ревуцького, А.Кос-Анатольського вважаються українською музичною класикою.
     Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "Я". В її свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі.
     Музичний твір - це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.
     Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. В цьому допоможе таблиця емоційно-естетичних характеристик музики.
  Емоційно-естетичні характеристики музики
     Палітра емоцій та почуттів. Спокійна, Ніжна, Лірична - приємні, позитивні, чудові, зворушливі, сентиментальні, романтичні, мрійливі, ніжні, трепетні, урівноважені, заспокійливі... Сумна, Похмура, Журлива - меланхолійні, песимістичні, сумні, жалібні, спустошені, засмучені, пригнічені, мінорні... Бадьора, Радісна - приємні, позитивні, веселі, оптимістичні, життєрадісні, активні, безтурботні, райдужні, мажорні... Велична, Героїчна - сильні, піднесені, впевнені, рішучі, урочисті, переможні, волелюбні, зворушливі... Схвильована, Неспокійна- збуджені, тривожні, бентежні, напружені, насторожені, неприємні, дискомфортні, хвилюючі...
     Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер.


2.2 Емоційний вплив музики на людину
     Виклик різних емоційних станів можливий не лише шляхом пригадування тих чи інших емоціогенних ситуацій, а й за допомогою музики. Ще в Стародавньому Вавилоні жерці-музиканти знали про полегшуючий вплив для скорботи жалісних пісень і виконували їх при жалобних церемоніях. Емоційне переживання як основна умова сприйняття музики також зазначалася філософами й лікарями стародавньої Греції (Арістотель, Платон, Гіппократ).
     Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики (ритму, тональності) виявило їхню здатність викликати певні емоційні стани людини. Мінорні тональності виявляють «депресивний ефект», швидкі пульсуючі ритми й консонанси збуджують і спричиняють негативні емоції, «м'які» ритми та консонанси заспокоюють. У нашій країні й за кордоном було проведено велику кількість досліджень щодо впливу музики на фізіологічні функції організму. Було зроблено висновок, що серцево-судинна система особливо реагує на музику тоді, коли вона є приємною, створює приємний настрій: пульс сповільнюється, підсилюються скорочення серця, знижується артеріальний тиск. Якщо музика дратівливого характеру, серцебиття частішає й стає слабкішим.
     Та сама мелодія, залежно від того, як її буде виконано: у мажорному або мінорному ладі, швидкому або повільному темпі передаватиме різні емоції.
     Яка музика - класична чи джазова - ефективніше знімає після екзаменаційне психоемоційне напруження. Виявилося, що перша має очевидну перевагу. Після неї зафіксовано зниження психоемоційного напруження в 91% студентів. При цьому в 71% студентів рівень напруження знизився до фонового й нижче.
      Під впливом джазової музики зниження емоційного напруження було зафіксовано тільки в 52% студентів. При цьому зниження, нижче від фонового, було лише в 19% студентів, а в 48% було навіть підвищення емоційного напруження.
     Виявилось також, що незнайома класична музика знижує емоційне напруження більше, ніж знайома .
     Вплив музики на емоційне порушення людини залежить від сили-слабкості нервової системи. У «сильних» активація порівняно зростає на тлі будь-якої музики (повільної і швидкої мінорної, повільної і швидкої мажорної), а в «слабких» - при швидкій музиці будь-якого ладу.
     Виникнення емоції того чи іншого знака залежить від звичної (для даної культури) або незвичної музики. Звична музика зумовлює в основному позитивні емоційні переживання (задоволення, радість, блаженство, щастя), або сум, смуток, незвична музика - апатію, втому, млявість.
     Наприклад, незадовго до першої світової війни газети всього світу повідомили про трагічну загибель величезного океанського пароплава "Титанік", призначеного для регулярних пасажирських рейсів між Європою та Америкою. У відкритому морі "Титанік" наскочив на крижану гору - айсберг і через це почав тонути.
     Жах охопив людей, які були на пароплаві. І тут сталося щось неймовірне. На верхню палубу вийшли музиканти симфонічного оркестру, що був на "Титаніку" і вечорами давав концерти для пасажирів. Вони вийшли зі своїми інструментами в руках, посідали в такому ж порядку, як завжди сиділи на концертах, і заграли... Заграли Третю симфонію Бетховена. Героїчну симфонію героїчного композитора. Симфонію великого музиканта, чиє життя і чия творчість були насичені невтомною, напруженою боротьбою проти жорстоких ударів долі, що звалювалися на нього буквально з перших до останніх днів його життя.
     Музика Бетховена звучала мужньо і велично, заглушаючи шум води, що заповнювала "тіло" корабля, заглушаючи страждання нещасних людей. Вона звучала до тієї хвилини, доки хвилі не вкрили палубу разом із музикантами, разом із останніми звуками бетховенської симфонії.
     Яку могутню силу повинна мати музика, щоб підтримувати людей у таку трагічну хвилину життя, допомогти їм не втратити душевної рівноваги, людської гідності!
     Отже, музика є своєрідним емоційним камертоном, вона допомагає людям у різних життєвих ситуаціях.
     Ще приклад. Всесвітньо відомий хірург С.Юдін у своїй книзі "Роздуми хірурга" писав: "Перед дуже складними операціями я звик у себе в кабінеті перегортати партитуру "Шостої симфонії" П.Чайковського.
     Який, здавалося б зв'язок між симфонією Чайковського і складними операціями? Для чого ж потрібний хірургу в цю найвідповідальнішу хвилину Чайковський? Адже не для розваги, правда? Очевидно, композитор міг чимось допомогти йому. Чим же?
     Хірургу мало таланту, знань, хірургічного досвіду й майстерності. Йому потрібна гранична зібраність, напруження всіх духовних сил, волі, мужності, всього кращого, що в ньому є. І ось музика приходить йому на допомогу.
    А чому Чайковський? Це теж цікаво. Чайковський - композитор, який безмежно любив життя, людину, завжди прагнув до світла.
     Так про оперу Чайковського "Іоланта" - це опера-розповідь про те, як сліпа від народження дівчина прозріла і побачила світло сонця. У цій опері Чайковський втілив мрію, яка пронизує всю його творчість. І ось музика, в якій стільки любові до життя, до людини, здатна вдесятеро збільшити сили хірурга, коли він йде до людини, щоб врятувати їй життя.
     Лікарі та психологи давно досліджують проблему впливу музики на психофізіологічний та емоційний стан людини. У медицині є навіть така галузь, яка так і називається естетотерапія. Вона вивчає вплив естетичних факторів на здоров'я людини .
     Так, нещодавно у Великій Британії проводився незвичайний експеримент. У відділеннях лондонських клінік організовувалися музичні концерти класичної музики. Дослідження показали, що саме класична музика і, головне, саме у живому виконанні, благотворно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров'я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Зокрема, значна частина хворих стверджувала, що жива музика композиторів-класиків допомагає їм позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.
     Зниження нейротизму й тривожності більше спостерігають під час прослуховування сумної музики. При цьому більшого ефекту досягають, якщо тривожність ситуативна, а не особистісна. Водночас використання веселої музики для зняття тривожності може мати зворотний ефект, тобто підвищувати тривогу й дратівливість.
     Також існує спроба лікувати музикою депресію. При патологічній депресії хворі не сприймають веселу музику, вона ще більше поглиблює депресію, актуалізуючи переживання хворого й перешкоджаючи в такий спосіб сприйняттю веселого. Хворі, які перебувають у глибокій депресії, відчувають полегшення, коли слухають сумну, скорботну музику. На хворих, які перебувають у легкій депресії, особливо при циклотимії або циркулярному психозі, благотворно впливають елегії, ноктюрни, колискові пісні. Хворим із депресією доцільніше спочатку давати прослуховувати мінорну музику, яка сприяє встановленню з ними «музичного контакту». Лише після декількох таких сеансів спостерігається адекватна реакція цих хворих і на мажорну музику.
     Отже, емоційні переживання - це джерело духовного світу особистості.
     Людина - істота емоційна. Емоційні переживання та почуття невід'ємні від духовного світу особистості. А твори мистецтва формують нашу емоційну культуру, культуру естетичних почуттів і смаків, духовну культуру нашого життя. Особливе значення мають естетичні почуття для підростаючого покоління, молоді. Вони є органічною умовою для формування гармонійно розвиненої особистості.

ВИСНОВКИ
     Емоції - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість діючих на індивіда явищ і ситуацій для його життєдіяльності. Супроводжуючи практично будь-які прояви активності суб'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.
     Акустичним супроводом повсякденного життя є музика. Незлічені стилі й жанри музичного мистецтва знаходять своє втілення в сучасному світі, динамічно вплітаються у найрізноманітніші види соціальної практики. Серед школярів постійно спостерігається підвищення інтересу до музичних творів (як правило, масових популярних жанрів), інтенсивності спілкування з ними.
     Діти не тільки із зацікавленістю слухають музику, але й чують у ній значно більше. Вони починають усвідомлювати, що музика пов'язана з життям, що своєю специфічною, мовою вона може розповісти про різні життєві явища і ситуації, передати почуття, настрій та думки людини. Діти звикають аналізувати музичні твори, навчаються розуміти мову музики, її специфічну виразність. Усе це робить сприйняття музики дітьми повнішим, емоційнішим і свідомим.
     Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "Я". В її свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі.
     Вивчення емоційної значущості окремих елементів музики (ритму, тональності) виявило їхню здатність викликати певні емоційні стани людини. Мінорні тональності виявляють «депресивний ефект», швидкі пульсуючі ритми й консонанси збуджують і спричиняють негативні емоції, «м'які» ритми та консонанси заспокоюють.
     Вплив музики на емоційне порушення людини залежить від сили-слабкості нервової системи. У «сильних» активація порівняно зростає на тлі будь-якої музики (повільної і швидкої мінорної, повільної і швидкої мажорної), а в «слабких» - при швидкій музиці будь-якого ладу.
     Музика є своєрідним емоційним камертоном, вона допомагає людям у різних життєвих ситуаціях.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Беземчук Л. Творчий розвиток школярів засобами музичного мистецтва // Мистецтво та освіта. - 2001. - № 1. - С. 43-44.
2. Вєтлугіна Н.О. Музичний розвиток дитини. - К.: Муз. Україна, 1978. - 256 с.
3. Гаркавенко Л. Музика - джерело емоцій та почуттів // Мистецтво та освіта. - 2003. - № 4. - С. 27-31.
4. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 2000. - 368 с.
5. Дубравська Д. Основи психології: Навч. посібник. - Львів, 2001. - 456 с.
6. Ємельянович В.Ю. Розвиток музичного сприйняття і творчих здібностей дітей // Мистецтво в школі. - 2009. - № 5. - С. 2-4.
7. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, Д.Огороднійчук та ін. - К.: "А.П.Н.", 2005. - 463 с.
8. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. - Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - 180 с.
9. Кабалевський Д. Як розповідати дітям музику? - К., 1982.
10. Психологічна підтримка творчості учня / Упоряд. О.Главник, В.Зоц. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. - 128 с.
11. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - К.: ІЗМН, 1997. - 248 с.
12. Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч.-метод, посібник. - 2-е вид., доп. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 216 с.
13. Субота М. Сприймання молодшими школярами модальності музичного твору // Практична психологія та соціальна робота. - № 10. - 2001. - С. 35-40.
14. Тарасов Г. Психологические особенности музыкального обучения младших школьников // Музыка в школе. - 1983. - №2. - С. 14-18.

15. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей // Избранные труды в двух томах. Москва, 1985. - Т. 1.

Немає коментарів:

Дописати коментар